Складові успіху у кримінальному процесі

Жоден закон, як і будь-який інший продукт людської праці, не може бути досконалим і бездоганним. Тим більше не варто очікувати однакового суб'єктивного розуміння та тлумачення юристами, правниками певних норм кримінального-процесуального закону (звідси й прислів'я — «два юристи — три думки»). Лише згодом, у перебігу судової практики певні розбіжності в тлумаченні та застосуванні деяких суперечливих положень закону зменшуються або зникають. Але у перебігу цього процесу для адвоката було б не професійно не виявляти та не застосовувати недосконалі положення КПК України задля користі своєї сторони.

У деяких питаннях правозастосування судово-слідча практика також іде хибним шляхом, унаслідок чого сотні справ (проваджень) розглядаються шаблонно, а учасники процесу не помічають, а іноді й не замислюються про наявність порушень, аж доки не станеться якась вагома подія — чи то рішення ЄСГІЛ, чи то роз'яснення Вищої судової інстанції або КСУ, тощо. Одним із останніх таких прикладів стало рішення КСУ від 23.11.2017 р, у якому суд визнав неконституційною практику продовження строків тримання під вартою судом без клопотання про це сторони обвинувачення. Проте невірне правозастосування тривало багато років, і подібні порушення напевно є наявними й зараз.

Вважаю, що для успіху в процесі саме адвокати мають бути ініціаторами зміни поглядів на певні звичні питання правозастосування, які залишаються поза увагою суддів та учасників кримінального процесу. Саме на такі питання я звертаю увагу в цій книзі та пропоную власну думку стосовно деяких недосконалих положень КПК України, прогалин слідчо-судової практики та можливості їхнього використання для формування позиції захисту й досягнення успіху в процесі.

Не претендую на те, що моя правова позиція є єдиною вірною. Але вона є обґрунтованою й багато разів приносила свої позитивні плоди в кримінальних процесах, у яких я беру участь протягом більш, ніж ЗО років.

Наведена в книзі власна успішна судова практика та перемога у Всеукраїнському конкурсі «Адвокат року» в номінації «Найкращий адвокат у кримінальному праві» (яка ґрунтувалася на оцінці виграшних процесів) є тому підтвердженням. Бажаю успіхів в ознайомленні з порадами та застосуванні їх на практиці.

Хочу подякувати колегам-адвокатам та організаціям, які в різний спосіб, прямо чи опосередковано, допомогли мені отримати певний адвокатський досвід: Ярославу Зейкану, (Київ); Геннадію Токареву, (Харків); Аркадію Бущенку, (Київ); Харківській правозахисній групі (Є. Захаров); Українській Гельсінській спілці з прав людини (О. Павленко); Українській фундації правової допомоги (М. Сіома).