Зразки процесуальних документів у цивільному судочинстві: заяви, скарги, клопотання, відзиви

Нові процесуальні кодекси України, зокрема ЦПК, що були прийняті в ході реформи правосуддя, уніфікували правові питання та вимоги щодо процесуальних документів, які застосовуються у судовій практиці при здійсненні цивільного, господарського та адміністративного судочинства.

Таким чином, з вказані унфіковані підходи мають на меті спрощення процедури складання цих документів, оскільки однакові підходи і темінологія відтепер притаманні різним судочинствам. На перших пораз ці новітні підходи йшли у розріз з багаторічним досвідом і звичками, коли навіть професійні правники відчувають деякий диcкомфорт, але згодом все стало на свої місця.

Тобто сталося узагальнення правових складових, що стосуються процесуальних документів, а також набуття практичного досвіду у правозастосуванні через призму вимог чинного процессуального законодавства, виправлення перших практичних помилок, стандартизації підходів судів усіх інстанцій до цих питань, вироблення правових позицій Верховного Суду.

У цьому виданні будуть висвітлені особливості вимог щодо процесуальних документів в цивільному судочинстві з урахуванням як спільних вимог для права процесуального, так й специфічних підходів, які обумовлені тими провадженнями, що характерні саме цивільному процесу.

Цей практичний посібник покликаний перш за все визначити загальні правила складання процесуальних документів у цивільному судочинстві з визначенням їх черговості, строків подання та інших супутніх складових. Саме тому наголос буде зроблений на цьому, а не на якнайширшому охопленні конкретних правовідносин, які є предметом судового розгляду. Це важливо з огляду на нові підходи у судочинстві, коли дуже високі вимоги до формальних складових процесуальних документів, недотримання яких може завадити у належному формуванні правової позиції учасників цивільного провадження, а в кінцевому підсумку і захисту прав особи.

Такий підхід диктується ще і не в останню чергу змінами у правовму підході до питань представництва у суді. Як відомо, ці новації називають «адвокатською монополією». Хоча така назва не є достатньо коректною, але нема де правди діти – участь адвоката у судовому провадженні і його роль збільшені беспрецедентно для вітчизняного законодавства і судової практики.

Але ж коли особа представляє у суді сама себе (сучасний інститут під назвою «самопредставництво»), то їй без практичних порад буде важко дотриматися вимог законодавства взагалі і суду у конкретній справі зокрема. Отже, це видання і розраховано на таких сміливців. Тім більше, що за вигадливою 4 ініціативою законодавця такі категорії справ, як наприклад трудові спори або спори у інтересах неповнолітніх чи інших осіб з обмеженою дієздатністю, не потребують обов’язкової участі адвоката, хоча ці справи не можна вважати простими з практичного боку. Відтак, відповідно, у громадаян буде спокуса, заощаджуючи гроші, самостійно звертатися до суду.

Самі ж адвокати, за визначенням Конституції України, є носіями гарантованих державою належних правових знань, а тому взмозі надавати професійну правничу допомогу і без наших порад.

Таким чином цей посібник розрахований на широке коло читачів, які потребують практичних порад при зверенні до суду. Також посібник буде у нагоді правникам-початківцям та студентам юридичних факультетів.