Звернення до суду: алгоритм процесуальних дій (адміністративна юрисдикція)

Запровадження в Україні адміністративного судочинства й утворення адміністративних судів своєю метою має гарантування права кожного оскаржувати в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що, в свою чергу, повинно забезпечити реалізацію конституційного принципу відповідальності держави за свою діяльність перед людиною.

В науковій юридичній літературі адміністративне судочинство визначається як форма позивного здійснення правосуддя, яка полягає у всебічному, повному, об’єктивному розгляді та вирішенні адміністративними судами в стадійному порядку, визначеному нормами КАС України, адміністративно-правових спорів, що виникають між фізичними та юридичними особами, з одного боку, та суб’єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами) - з іншого, з метою захисту прав та свобод фізичних осіб, прав і законних інтересів юридичних осіб, здійснення контролю у сфері публічно-правових відносин.

Отже, в адміністративному судочинстві захищаються більшість політичних, соціальних прав і свобод громадян України, а також чимале коло економічних, особистих й духовних суб’єктивних правових можливостей людини, визначених нормативно-правовими актами України, реалізація яких відбувається у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, або які зазнають обмежень (порушень) у роботі останньої чи її посадових чи службових осіб.

Адміністративне судочинство здійснюється виключно у порядку позовного провадження, яке передбачає встановлення унінереальних правил з’ясування: (1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги адміністративного позову та заперечення проти нього, і якими доказами вони підтверджуються; (2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; (3) яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин; (4) чи підлягають задоволенню позовні вимоги; (5) як розподілити між сторонами судові витрати; (6) чи є підстави для негайного виконання постанови суду; (7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову тощо.

Враховуючи, що адміністративне судочинство здійснюється у порядку позовного провадження, то можна з впевненістю стверджувати, що йому в повному обсязі притаманні вже опрацьовані багаторічною практикою процесуальні правила особливостей звернення до суду у цивільному судочинстві, яке є первісним видом судочинства по відношенню до адміністративного. Тому, слід запропонувати використання фахівцями-правниками розроблену пигором загальну процесуальну формулу (алгоритм), що можна використовувати при зверненні до суду з відповідною адміністративною справою.

Запропонована процесуальна формула (алгоритм), що базується на співвідношенні матеріального і процесуального права, складається з наступних елементів: (1) правові норми, що підлягають застосуванню при вирішенні справи; (2) підсудність справи; (3) розмір ставки судового збору; (3) особи, які беруть участь у справі; (4) предмет доказування; (5) приблизний перелік необхідних доказів.

Вказана процесуальна формула (алгоритм) дозволяє охарактеризувати з правової точки зору конкретну адміністративну справу, віднести її до відповідної групи справ, виявити її процесуальні особливості, а враховуючи правові позиції Верховного Суду, що додаються до кожної процесуальної формули, побачити формальну перспективу розгляду адміністративної справи по суті.