Правові питання евтаназії: Україна та світовий досвід

У сучасній медичній та юридичній літературі все більшого поширення набуває концепція легалізації евтаназії. Проблемам легалізації евтаназії давно приділяється значна увага з боку науковців і практичних працівників медиків та юристів.

Враховуючи, що 19 років тому в 2002 році в Нідерландах уперше в світі була введена в легальну медичну практику евтаназія. Термін «евтаназія» вперше був вжитий Френсісом Беконом у XVI столітті для визначення «легкої смерті». «Короткий оксфордський словник» дає три значення слова «евтаназія»: перший - «спокійна й легка смерть», друге - «засоби для цього», третє - «дії щодо її здійснення». Серед одних із найвідоміших людей, хто зважився на евтаназію, був Зигмунд Фройд. 23 вересня 1939 року, за допомогою свого лікаря, він здійснив евтаназію, не витримавши фізичного болю й нестерпних мук від раку ротової порожнини. До того він переніс 31 операцію з видалення пухлин під місцевою анестезією. Піонером у царині легалізації добровільної смерті стали Нідерланди. Ще в 1984 році Верховний Суд визнав добровільну евтаназію прийнятною, але, щоб запровадити це рішення в дію знадобилося майже 20 років. На сьогодні евтаназія легалізована в більшості країн світу, а якщо не легалізована сама евтаназія, то відмова від лікування має місце у всіх країнах світу.

В Україні евтаназія заборонена на законодавчому рівні, нечітко врегульоване питання відмови від лікування, що негативно впливає на ефективність правового регулювання суспільних відносин в сфері здійснення медичної діяльності. У багатьох випадках існуючі юридичні норми, щодо припинення лікування, по суті не здатні впорядкувати медичні відносини і розв'язати велику кількість колізій в законодавстві. У запропонованій монографії «Правові питання евтаназії: Україна та світовий досвід» викладено правову позицію права на смерть, розглянуто види евтаназії та детальний порядок її здійснення, коло обов’язків медичних працівників, які здійснюють евтаназію, правові наслідки її застосування, проведено аналіз щодо евтаназії у законодавстві зарубіжних держав.

Зважаючи на потреби сьогодення, у зв’язку з рекодифікацією цивільного кодексу з можливістю легалізації пасивної евтаназії та асистованого самогубства, особлива увага нами приділяється правовому регулюванню окремих видів евтаназії у всьому світі, також окремо розглянуто правове регулювання ортотаназії, дистаназії, виявленню та усуненню дефектів здійснення евтаназії в окремих країнах світу, а також правовим наслідкам евтаназії в сімейному праві, спадковому праві та кримінальному праві.

Автори сподіваються, що монографія буде корисною і надасть суттєву допомогу студентам вищих навчальних закладів, практикуючим юристам та медикам для опанування та розуміння суті евтаназії.