Суддівський розсуд, судова помилка та суддівське свавілля (через призму юридичної відповідальності суддів)

Явище суддівського розсуду глибоко досліджувалося як у зарубіжній, так і вітчизняній доктрині. Втім, залишається низка цікавих проблем, пов’язаних із цим явищем, які все ще знаходяться далеко від остаточного вирішення (а деякі з них, напевно, остаточно вирішити взагалі неможливо).

Зокрема, завжди залишатиметься питання про те, як застосовувати абстрактну концепцію допустимого суддівського розсуду до особливих обставин конкретної справи. Таке питання є дуже важливим, коли йдеться про відповідальність судді за дії, вчинені під час здійснення правосуддя.

Особливі історичні обставини сучасної України (широкомасштабна судова реформа та спроби запровадити низку механізмів, покликаних відновити довіру до судової влади) призвели до напрацювання протягом порівняно короткого часу значного масиву дисциплінарної практики стосовно суддів. Важливим є те, що така практика ґрунтувалася на законодавстві, що відповідало усталеним міжнародним стандартам, тобто здобутий досвід може бути цікавий представникам країн, законодавство яких ґрунтується на тих самих принципах.

Зокрема, у 2018 р. три дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя (ВРП) прийняли рішення про притягнення до відповідальності 170 суддів. Протягом того самого періоду дисциплінарні палати прийняли ще більше рішень про відмову у притягненні суддів до дисциплінарної відповідальності та рішень про відмову у відкритті дисциплінарної справи (загалом 220 рішень). Ухвалено також 1136 рішень про повернення дисциплінарних скарг без розгляду. Крім того, члени ВРП 13 598 разів повертали скарги без розгляду одноосібно. У сукупності матеріали цієї практики складають багатий практичний матеріал для аналізу, який важко знайти у країнах т. зв. старих демократій.

Для порівняння, кількість накладених у 2016 р. на професійних суддів стягнень у Австрії - 2, Італії - 41, Швеції - 1, Швейцарії - 9 випадків. Ці цифри відбивають, загалом, загальну ситуацію в Європі. І вочевидь вони не сильно змінилися у наступні роки (на жаль, більш актуальних узагальнених даних віднайти не вдалося).

Багато рішень, ухвалених дисциплінарними органами, сприймаються суперечливо суддівським співтовариством, громадськістю або ж і першим, і другим, але це означає також те, що ці рішення є цінним матеріалом для дослідження. Таке дослідження повинно бути спрямоване на осмислення концепції суддівського розсуду, з одного боку, та критичну оцінку дисциплінарної практики, з іншого.