Вступ до приватного права. Навчальний посібник
НОВИНКА

Сообщить о снижении цены
Сообщить о снижении цены
Ваша просьба принята!

Вы получите уведомление при снижении стоимости товара на указанные Вами контакты
Ваш E-Mail
Актуальность
- обязательно к заполнению
Проверка...

Автор: Харитонов Є.О., Харитонова О.І., Давидова І.В., Некіт К.Г., Зубар В.М., Сафончик О.І., Матійко М.В., Завальнюк С.В., Фасій Б.В.

Издательство: Видавництво "Юридична література"

Год издания: 2018

Количество страниц: 240

ISBN: 978-966-419-353-2

Переплет: мягкий

Язык: украинский

Вес: 0.2 кг

Формат: 145х200 мм

Тираж: 300

Аннотация

У навчальному посібнику розглядаються методологічні основи дослідження приватного права, європейські традиції приватного права, прогалини у цивільному законодавстві, регулятивні правовідносини у сфері приватного права, здійснення прав приватної особи, цивільно-правова відповідальність та інше, що стосується приватного права.

Призначений для студентів, що здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр і магістр права, та аспірантів юридичних спеціальностей, науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів юридичного профілю. Може стати у нагоді усім, хто зацікавиться проблемами приватного права.

Авторы

Авторы книги Вступ до приватного права. Навчальний посібник
Зубар В.М. Зубар В.М. Советский и украинский археолог, историк-антиковед, доктор исторических наук, профессор Национального университета «Киево-Могилянская академия», ведущий научный сотрудник отдела античной археологии Института археологии НАН Украины.

Научные интересы сосредоточены в области изучения истории и культуры античных государств Северного Причерноморья. Особое внимание уделял разработке вопросов социально-экономического развития Херсонеса, этнического состава населения этого города, отношениям с Римской империей, вопросов, связанных с римским военным присутствием в Таврике, а также проблемами религиозного синкретизма, проникновения и распространения христианства на рубеже античности и средневековья. По этим вопросам им были изданы серии монографических исследований и статей.

Харитонов Є.О. Харитонов Є.О. доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Підготував більше 50 кандидатів юридичних наук, був науковим консультантом 6 захищених докторських дисертацій. Ним започаткована та розвивається наукова школа, що займається дослідженням питань рецепції римського приватного права у цивільне право України. Очолює регіональний центр Всеукраїнської асоціації цивілістів.

Харитонова О.І. Харитонова О.І. Доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри права інтелектуальної власності та корпоративного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Закінчила юридичний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова за спеціальністю «правознавство». Захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Організаційно-правові питання управління економікою і роль товарних бірж в умовах реформування ринкових відносин». Захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа».

Предисловие

XXI століття ставить перед людством низку складних питань. Світ стикнувся з проблемами миру і роззброєння, екологічною, демографічною, енергетичною, сировинною, продовольчою проблемами, проблемою використання ресурсів Світового океану, проблемою мирного освоєння космосу, проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються, та іншими глобальними проблемами.

Всюди, де людина стикається із проблемами, де вони починають впливати на вчинки і долі людей, всюди, де люди виявляються безсилими перед викликами долі, - всюди розкривається недосконалість або виродження духовної культури людини, бо справа цієї культури полягає саме в тому, щоб підкоряти всяку стихію своїм розвитком.

Але проблеми не передбачають їх нездоланності. Саме слово «проблема», що має грецьке походження, означає пропозицію чогось для пошуку рішення, а отже, спонукає суб’єкта до її вирішення.

Підкреслюючи важливість зазначених вище аспектів, сучасна наука пропонує близько 500 визначень культури. Важливим чинником культури є формування правосвідомості, яке вимагає знання права, включає в себе всі основні функції духовного життя: духовно виховану волю, почуття, уяву, всі культурні сфери людської душі.

Генерація цих чинників можлива за умови кількісних і якісних прогресивних змін, що відбуваються в структурі особистості та стосуються її потребо-мотиваційної, інтелектуальної, поведінкової сфер. При цьому розвиток особистості не має припинятися аж до моменту смерті людини, зазнаючи певних змін тільки за інтенсивністю та характером.

Розвиток особистості суб’єкта, що навчається, є основною метою будь-якої системи освіти. У тому числі освіти юридичної. її функціонування, у свою чергу, обумовлено всіма умовами і чинниками існування суспільства: економічними, політичними, соціальними, культурними. Юридична освіта має бути орієнтована на характер і цінності культури, освоєння и досягнень і її відтворення, прийняття соціокультурних норм і включення людини в їх подальший розвиток. Важливе місце в зазначених процесах має займати юридична педагогіка та педагогіка вищої школи.

Підвищенню якості професійної підготовки, що має відповідати сучасним міжнародним і внутрішньодержавним освітнім стандартам, підняттю рівня особистісно-професійного розвитку випускників юридичних вузів і факультетів, має сприяти правильне розділення та наповнення стадій освітнього процесу, спрямоване на досягнення їх завдань.

Таким, що відповідає вимогам сучасної юридичної педагогіки щодо процесу формування сукупності систематизованих знань, умінь, навичок юриста, а також інтелектуальних, особистісних, поведінкових його якостей, повною мірою може вважатися курс «Вступ до приватного права», що наразі впроваджується в освітній процес у Національному університеті «Одеська юридична академія».

Його проміжне положення між загальноосвітнім циклом дисциплін та поглибленим вивченням цивільного права та інших приватноправових галузей сприятиме своєчасному та повному сприйняттю правильних ціннісних орієнтацій професійних юристів, що в кінцевому підсумку має обумовити високий ступінь індивідуального засвоєння принципів приватного права, міру впевненості в їхній необхідності, готовність послідовно втілювати їх в життя в процесі повсякденної юридичної діяльності.

Спираючись на основні світоглядні постулати, засвоєні при вивченні філософії та інших загальноосвітніх дисциплін, у курсі «Вступ до приватного права» майбутній юрист матиме можливість (і муситиме) звернутися до питань практичного втілення їх при вирішенні споконвічних питань суспільства, на які до цього часу не знайдені однозначні відповіді. Поміж них — сформульована словами героя роману «Брати Карамазови» Ф. М. Достоєвського Івана Карамазова проблема: «Чи варта гармонія світу сльозинки замученої дитини?», яка у правовій реальності може бути інтерпретована як пошук компромісу між приватним та суспільним.

Звернення правознавців до цих питань має актуалізувати в суспільстві необхідність пошуку такого важливого для людини балансу, надавати розуміння реальності та наближеності до всіх і кожного вказаних проблем та повсякденної потреби у вирішенні цих складних питань.

Методологічною основою цього пошуку може бути порада Івана Франка, стоїчна за походженням і водночас приватноправова за суттю:

Весело інших стрілять, не болить! А візьми лише, стрільне,
Власнії хиби на ціль. Власну гидоту підстріль!

Констатація консервативності характеру професійної свідомості значної кількості юристів, що підтверджується соціологічними дослідженнями, викликає потребу збільшення питомої ваги в переліку професійно значимих якостей юриста демократичності та таких професійно важливих для творчої особистості юриста якостей, як самокритичність, наполегливість, активність. Цьому повною мірою має відповідати спеціальне звернення до приватного права, серед основних сентенцій, покладених в основу якого, є давньоримський афоризм quod non potest esse aliquid per legem prohibitus - «можна все, що не заборонено законом», що яскраво втілює прояви засад диспозитивності та ініціативи у приватноправовому регулюванні.

До цього слід додати не менш важливий принцип свободи особистості, на якому базується приватне право: «Per liberam personam nihil nobis adquiri potest» «Над вільною особою жоден з нас не має влади». Заперечення свободи (права) власної ініціативи у підсумку призведе до втрати можливості для творчості, а отже розвитку суспільства. Це загальне правило будь-якої сфери діяльності людини, яке може бути підтверджене багатьма прикладами. Якщо б усі виконавці нота в ногу дотримувалися вимог композиторів (багато хто з авторів музичних творів підтримували цю точку зору, наприклад Дж. Россіні, який, звертаючись до виконавців, наголошував, що єдиними авторами опер є композитор і поет, а затим втілив цю думку у відомому афоризмі «Якою чудесною могла б бути опера, якби не ці співаки»!), то, може, людство ніколи б і не узнало про нові жанри музики, нові техніки співу тощо.

Разом із тим вивчення студентами курсу «Вступ до приватного права» має впливати на формування майбутнього юриста через визначення, доведення, тлумачення усталених юридичних понять, що закладають основу сучасної цивілістики, а також оцінку тих чи інших фактів соціального життя і поведінки людей.

Jus privatum, вийшовши з давньоримської казуїстичної колиски, знайшло втілення у тому числі і в юриспруденції понять сучасної цивілістики, поступове ознайомлення з якими через призму принципів приватного права, безумовно, дає підстави для очікування великого педагогічного впливу та виховного ефекту. Останні мають знаходити прояв у наявності системи знань, вмінь та навичок, побудованих на системі правових цінностей, властивих приватному праву, котрі, у свою чергу, мають стверджуватися юридичною практикою, а деякі з них - поновлюватися або знаходити нові форми.

Рух до цивільного права через приватне є методологічно вивіреним і разом з тим стверджує правильність і орієнтує наукові дослідження на переведення більшої уваги від нормативів, які вже існують, до суспільних відносин, потреба в регулюванні яких існує наразі або може бути спрогнозована.

Підсумовуючи зазначене, варто додати, що приватне право, базуючись на моделях поведінки, які виникають у суспільстві, ідуть від самої людини та мають у кінцевому підсумку багато спільних рис, може виступати в якості об’єднуючої, інтеграційної основи, що в даний час є дуже актуальним для людства. Зазначений аспект має багато історичних прикладів (Кодифікація Юстиніана, Німецький цивільний кодекс поміж найважливіших своїх завдань мали об’єднання на базі систематизації приватного права) та може бути використаний майбутньою правовою елітою у процесі систематизації законодавства, законотворчій практиці, застосуванні права та інтеграції на всіх рівнях - від локального до світового.

Отзывы

Отзывы к книге Вступ до приватного права. Навчальний посібник
Сообщить о снижении цены
Сообщить о снижении цены
Ваша просьба принята!

Вы получите уведомление при снижении стоимости товара на указанные Вами контакты
Ваш E-Mail
Актуальность
- обязательно к заполнению
Проверка...

У навчальному посібнику розглядаються методологічні основи дослідження приватного права, європейські традиції приватного права, прогалини у цивільному законодавстві, регулятивні правовідносини у сфері приватного права, здійснення прав приватної особи, цивільно-правова відповідальність та інше, що стосується приватного права.

Призначений для студентів, що здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр і магістр права, та аспірантів юридичних спеціальностей, науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів юридичного профілю. Може стати у нагоді усім, хто зацікавиться проблемами приватного права.

Авторы книги Вступ до приватного права. Навчальний посібник
Зубар В.М. Зубар В.М. Советский и украинский археолог, историк-антиковед, доктор исторических наук, профессор Национального университета «Киево-Могилянская академия», ведущий научный сотрудник отдела античной археологии Института археологии НАН Украины.

Научные интересы сосредоточены в области изучения истории и культуры античных государств Северного Причерноморья. Особое внимание уделял разработке вопросов социально-экономического развития Херсонеса, этнического состава населения этого города, отношениям с Римской империей, вопросов, связанных с римским военным присутствием в Таврике, а также проблемами религиозного синкретизма, проникновения и распространения христианства на рубеже античности и средневековья. По этим вопросам им были изданы серии монографических исследований и статей.

Харитонов Є.О. Харитонов Є.О. доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Підготував більше 50 кандидатів юридичних наук, був науковим консультантом 6 захищених докторських дисертацій. Ним започаткована та розвивається наукова школа, що займається дослідженням питань рецепції римського приватного права у цивільне право України. Очолює регіональний центр Всеукраїнської асоціації цивілістів.

Харитонова О.І. Харитонова О.І. Доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри права інтелектуальної власності та корпоративного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Закінчила юридичний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова за спеціальністю «правознавство». Захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Організаційно-правові питання управління економікою і роль товарних бірж в умовах реформування ринкових відносин». Захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа».

XXI століття ставить перед людством низку складних питань. Світ стикнувся з проблемами миру і роззброєння, екологічною, демографічною, енергетичною, сировинною, продовольчою проблемами, проблемою використання ресурсів Світового океану, проблемою мирного освоєння космосу, проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються, та іншими глобальними проблемами.

Всюди, де людина стикається із проблемами, де вони починають впливати на вчинки і долі людей, всюди, де люди виявляються безсилими перед викликами долі, - всюди розкривається недосконалість або виродження духовної культури людини, бо справа цієї культури полягає саме в тому, щоб підкоряти всяку стихію своїм розвитком.

Але проблеми не передбачають їх нездоланності. Саме слово «проблема», що має грецьке походження, означає пропозицію чогось для пошуку рішення, а отже, спонукає суб’єкта до її вирішення.

Підкреслюючи важливість зазначених вище аспектів, сучасна наука пропонує близько 500 визначень культури. Важливим чинником культури є формування правосвідомості, яке вимагає знання права, включає в себе всі основні функції духовного життя: духовно виховану волю, почуття, уяву, всі культурні сфери людської душі.

Генерація цих чинників можлива за умови кількісних і якісних прогресивних змін, що відбуваються в структурі особистості та стосуються її потребо-мотиваційної, інтелектуальної, поведінкової сфер. При цьому розвиток особистості не має припинятися аж до моменту смерті людини, зазнаючи певних змін тільки за інтенсивністю та характером.

Розвиток особистості суб’єкта, що навчається, є основною метою будь-якої системи освіти. У тому числі освіти юридичної. її функціонування, у свою чергу, обумовлено всіма умовами і чинниками існування суспільства: економічними, політичними, соціальними, культурними. Юридична освіта має бути орієнтована на характер і цінності культури, освоєння и досягнень і її відтворення, прийняття соціокультурних норм і включення людини в їх подальший розвиток. Важливе місце в зазначених процесах має займати юридична педагогіка та педагогіка вищої школи.

Підвищенню якості професійної підготовки, що має відповідати сучасним міжнародним і внутрішньодержавним освітнім стандартам, підняттю рівня особистісно-професійного розвитку випускників юридичних вузів і факультетів, має сприяти правильне розділення та наповнення стадій освітнього процесу, спрямоване на досягнення їх завдань.

Таким, що відповідає вимогам сучасної юридичної педагогіки щодо процесу формування сукупності систематизованих знань, умінь, навичок юриста, а також інтелектуальних, особистісних, поведінкових його якостей, повною мірою може вважатися курс «Вступ до приватного права», що наразі впроваджується в освітній процес у Національному університеті «Одеська юридична академія».

Його проміжне положення між загальноосвітнім циклом дисциплін та поглибленим вивченням цивільного права та інших приватноправових галузей сприятиме своєчасному та повному сприйняттю правильних ціннісних орієнтацій професійних юристів, що в кінцевому підсумку має обумовити високий ступінь індивідуального засвоєння принципів приватного права, міру впевненості в їхній необхідності, готовність послідовно втілювати їх в життя в процесі повсякденної юридичної діяльності.

Спираючись на основні світоглядні постулати, засвоєні при вивченні філософії та інших загальноосвітніх дисциплін, у курсі «Вступ до приватного права» майбутній юрист матиме можливість (і муситиме) звернутися до питань практичного втілення їх при вирішенні споконвічних питань суспільства, на які до цього часу не знайдені однозначні відповіді. Поміж них — сформульована словами героя роману «Брати Карамазови» Ф. М. Достоєвського Івана Карамазова проблема: «Чи варта гармонія світу сльозинки замученої дитини?», яка у правовій реальності може бути інтерпретована як пошук компромісу між приватним та суспільним.

Звернення правознавців до цих питань має актуалізувати в суспільстві необхідність пошуку такого важливого для людини балансу, надавати розуміння реальності та наближеності до всіх і кожного вказаних проблем та повсякденної потреби у вирішенні цих складних питань.

Методологічною основою цього пошуку може бути порада Івана Франка, стоїчна за походженням і водночас приватноправова за суттю:

Весело інших стрілять, не болить! А візьми лише, стрільне,
Власнії хиби на ціль. Власну гидоту підстріль!

Констатація консервативності характеру професійної свідомості значної кількості юристів, що підтверджується соціологічними дослідженнями, викликає потребу збільшення питомої ваги в переліку професійно значимих якостей юриста демократичності та таких професійно важливих для творчої особистості юриста якостей, як самокритичність, наполегливість, активність. Цьому повною мірою має відповідати спеціальне звернення до приватного права, серед основних сентенцій, покладених в основу якого, є давньоримський афоризм quod non potest esse aliquid per legem prohibitus - «можна все, що не заборонено законом», що яскраво втілює прояви засад диспозитивності та ініціативи у приватноправовому регулюванні.

До цього слід додати не менш важливий принцип свободи особистості, на якому базується приватне право: «Per liberam personam nihil nobis adquiri potest» «Над вільною особою жоден з нас не має влади». Заперечення свободи (права) власної ініціативи у підсумку призведе до втрати можливості для творчості, а отже розвитку суспільства. Це загальне правило будь-якої сфери діяльності людини, яке може бути підтверджене багатьма прикладами. Якщо б усі виконавці нота в ногу дотримувалися вимог композиторів (багато хто з авторів музичних творів підтримували цю точку зору, наприклад Дж. Россіні, який, звертаючись до виконавців, наголошував, що єдиними авторами опер є композитор і поет, а затим втілив цю думку у відомому афоризмі «Якою чудесною могла б бути опера, якби не ці співаки»!), то, може, людство ніколи б і не узнало про нові жанри музики, нові техніки співу тощо.

Разом із тим вивчення студентами курсу «Вступ до приватного права» має впливати на формування майбутнього юриста через визначення, доведення, тлумачення усталених юридичних понять, що закладають основу сучасної цивілістики, а також оцінку тих чи інших фактів соціального життя і поведінки людей.

Jus privatum, вийшовши з давньоримської казуїстичної колиски, знайшло втілення у тому числі і в юриспруденції понять сучасної цивілістики, поступове ознайомлення з якими через призму принципів приватного права, безумовно, дає підстави для очікування великого педагогічного впливу та виховного ефекту. Останні мають знаходити прояв у наявності системи знань, вмінь та навичок, побудованих на системі правових цінностей, властивих приватному праву, котрі, у свою чергу, мають стверджуватися юридичною практикою, а деякі з них - поновлюватися або знаходити нові форми.

Рух до цивільного права через приватне є методологічно вивіреним і разом з тим стверджує правильність і орієнтує наукові дослідження на переведення більшої уваги від нормативів, які вже існують, до суспільних відносин, потреба в регулюванні яких існує наразі або може бути спрогнозована.

Підсумовуючи зазначене, варто додати, що приватне право, базуючись на моделях поведінки, які виникають у суспільстві, ідуть від самої людини та мають у кінцевому підсумку багато спільних рис, може виступати в якості об’єднуючої, інтеграційної основи, що в даний час є дуже актуальним для людства. Зазначений аспект має багато історичних прикладів (Кодифікація Юстиніана, Німецький цивільний кодекс поміж найважливіших своїх завдань мали об’єднання на базі систематизації приватного права) та може бути використаний майбутньою правовою елітою у процесі систематизації законодавства, законотворчій практиці, застосуванні права та інтеграції на всіх рівнях - від локального до світового.

Отзывы к книге Вступ до приватного права. Навчальний посібник